Провина та сором при евакуації від війни за кордон: як подолати

Провина та сором при евакуації від війни за кордон: як подолати

Евакуація від війни супроводжується цілим рядом різних за своїм характером та спрямованістю емоцій і почуттів. Крім страху та тривоги щодо адаптації на новому місці, часто підключаються й інші емоції. Багато з них є токсичними по суті, але характерними для періодів переживання гострого стресу. Наприклад, це провина та сором.

З чим у таких ситуаціях пов’язаний сором

Цілком природно, що більшості з нас хочеться бути сильними та відважними у важких ситуаціях. Але кожен має своє світосприйняття, запас міцності, стан здоров’я. Тому абсолютно нормальним є те, що складні періоди ми переживаємо по-різному. Щоб пропрацювати та подолати токсичне почуття сорому, слід визначити, з приводу чого воно виникає. Як правило, рятуючись від війни, люди відчувають сором із таких приводів, як:

  • невміння впоратися зі складними емоціями та станами;
  • неможливість повною мірою захистити дітей, в силу об’єктивних обставин;
  • саме рішення евакуюватися та подальше порівняння себе з тими, хто залишився на місці;
  • вразливість з приводу токсичного контенту, де людей, які евакуювалися, іноді штучно протиставляють тим, хто залишився, звинувачуючи в меншій мірі патріотизму;
  • стан безпорадності та залежності від обставин;
  • суб’єктивна оцінка своєї неготовності до війни, яка базується на думці про те, що можна було підготуватися якось краще.

Якщо розглянути все перераховане і окремо, і в комплексі, стає очевидним, що почуття сорому часто пов’язане з вразливістю, яку людина відчуває під час війни. Об’єктивно, дуже важко підготуватися повною мірою до явища, яке за своєю суттю виходить за межі здорової взаємодії людей та країн.

Іноді люди соромляться, ніби їхня реакція на війну ненормальна. Але насправді ненормальна сама війна – як явище.

Почуття провини: що його викликає і як подолати

Це відчуття, разом із соромом, також належить до найбільш поширених у період війни. Воно є не менш токсичним, а нерідко – ще й ірраціональним за своєю суттю. Наприклад, може йтися про почуття провини свідка, який бачив насильство по відношенню до іншої людини і не зміг їй допомогти. Часто матері відчувають провину перед своїми дітьми, яких вони нібито не змогли захистити від зіткнення з жахливими видовищами війни.

Крім цього, до поширених станів відноситься так звана провина вцілілого, яку людина відчуває по відношенню до тих, кого забрала війна. Але тут дуже важливо розуміти те, що ви не винні у явищах, які від вас не залежать. У всіх смертях винна країна-агресор загалом та виконавці злочинних наказів зокрема.

Щоб впоратися з токсичними почуттями та станами, які емоційно паралізують та не дають можливості рухатися далі, варто скористатися професійною допомогою.

Наша команда психологів працює у напрямку гештальт-терапії, і ми створили курс, основна мета якого – підтримка українців, які вимушено переїхали до інших країн.

2 з половиною місяці онлайн-лекцій, групової роботи та особистої терапії стануть тією підтримкою, яка допоможе почати повноцінно жити на новому місці.

Your Comment

Leave a Reply Now

Your email address will not be published. Required fields are marked *